З В І Т
про експедицію з історичного краєзнавства
 з активним способом пересування –водний маршрут 3 ступеня складності
Тема: Визвольний рух козаків на території Поділля
Здійснена по р.Дністер на території Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей 3.08. до 10.08.2015 року
Керівник: Мишолівська Мирослава Маркіянівна
Львів. 2015.
Анотоція.
Людина довго може дивитись на те як тече вода… Власне скориставшись цим твердженням ми пройшли 109 км по ріці Дністер під час експедиції «Дністер 2015», що рівноцінно проходженню походу третього ступеня. За 7 днів ми подолали 6 переходів від м. Заліщики до м. Хотина.
Новизна роботи полягає у поєднанні спортивного водного походу та краєзнавчої дослідницької роботи. Вздовж цього маршруту ми (гуртківці Центру туризму та краєзнавства та 2 керівники) проводили краєзнавчу дослідницьку роботу на тему «Національно-визвольний рух козаків на Поділлі». Тішить те, що у багатьох селах є місцеві краєзнавці, які допомагали нам у нашій роботі. Під час проходження маршруту ми проводили дослідження в с. Голігради, с. Василів, с. Онут, с. Дзвенигород, с. Жванець, м. Хотин. поблизу чи на території цих сіл були знайдені козацькі хрести, цвинтарі, церкви(з розмов старших людей) чи атрибути козаків, козацька люлька навпроти Хотинської фортеці. Всі ці речі підтверджують літературні дані про походи козаків по Дністру. Підводячи підсумки нашої дослідницької роботи можемо сказати , що ми зазирнули, доторкнулись до давньої сторінки нашої історії. По різних селах чи на їх околицях стирчать козацькі хрести з трави. Хто пам’ятає той доглядає їх , а дехто ні. Саме тому ми підняли цю тему для молодого покоління, щоби ця сторінка історії не зайшла безслідно в землю,і щоб наші діти (молоде покоління) пам’ятали та шанували нашу історію.
Віримо, що козацька слава не вмре не загине!
Фото 1. Група на Заліщицькому мості.
Зміст
1.Вступ
2.Довідкові відомості про маршрут
2.1.Технічна характеристика маршруту
2.2. Фізико-географічна характеристика району експедиції
3.Опис краєзнавчо - дослідницької роботи
3.1.с.Голігради
3.2.с.Василів 3.3.с.Онут
3.4.с.Дзвенигород 3.5.с.Жванець
3.6. м.Хотин 4.Висновки
5.Література 6.Додатки
Вступ
Працюючи в експедиції «Дністер» Товариства Лева з 1994 року, я неодноразово переконувалась у тому, наскільки мешканці Придністров’я бережуть свою давню культуру та історичну пам'ять. З покоління в покоління люди передають національні культурні традиції, звичаї, пісні, легенди про походження населених пунктів, побудову церков та історичні події. Використавши свій багаторічний досвід в експедиції та дозвіл капітана на участь в ній гуртківців Центру Туризму та краєзнавства «Левандівка» ми спробували провести свою експедицію на тему «Визвольний рух козаків на території Поділля».
Об’єктами наших досліджень були козацькі хрести, цвинтарі та старі козацькі церкви. Ми досліджували через які села проходили колись козаки, обороняючи свою рідну неньку Україну. Одним з головних аспектів роботи є, навчально-виховна тема нашого закладу, національно-патріотичне виховання учнівської молоді. Оскільки свідома молодь це наше майбутнє України. Адже той хто незнає своєї історії, немає майбутнього!
Довідкові відомості про маршрут
3 серпня по 11 серпня 2015 року ми пройшли водний похід третього ступеня. Проведення походу було в рамках експедиції «Дністер-15». Довжина активної частини маршруту становила 109 км. До початку подорожі ми доїжджали автобусом Львів-Заліщики. Пройшовши міст через р.Дністер спустились на правий берег, де розбили табір. Під час походу ми пройшли 6 переходів на катамаранах та байдарках:
1. Заліщики – Василів протяжністю 18 км;
2. Василів – Самушин протяжністю 24 км;
3. 3. Самушин – Мельниця – Подільська протяжністю 26 км;
4. Мельниця – Подільська – Вовківці протяжністю 13 км;
5. Вовківці – Білівці протяжністю 13 км;
6. Білівці – Хотин протяжністю 15 км.
Фото 2. Група біля печерного монастиря..
Список групи:
1.Мишолівська Мирослава Маркіянівна ЦТК «Левандівка» керівник гуртка;
2.Стасюк Христина Ярославівна ЦТК «Левандівка» керівник гуртка;
3.Козак Марта, ТК НУ Львівська політехніка ІІ курс 1997 р.н.;
4.Вархол Марія, СЗШ №67 11 клас, 1998р.н.;
5.Мишолівський Руслан, СЗШ №65 9 клас, 2001 р.н.;
6.Мишолівська Богдана, СЗШ №65 6 клас, 2004 р.н.

1.1. Технічний опис маршруту експедиції
Наш маршрут починався з м Заліщики, куди ми доїхали автобусом Льів – Заліщики. Перейшовши автомобільний міст спускаємось по сходах на правий берег Дністра, де і розкладали табір. В Заліщиках ми ходили на екскурсію до чоловічого монастиря Хрещатик.
Дністер утворює петлю біля Заліщик , тому місто оповите Дністром наче шаликом . З правого високого берега можна побачити надзвичайно мальовничі краєвиди, які є «фішкою» М. Заліщик. Ми також скористались такою можливістю.

1. Перехід Заліщики –Василів, 18 км.
Заліщики знаходяться на сотому кілометрі від Збруча. Проблемна ділянка є проходження моста. Оскільки більш глибші ділянки знаходяться з правого берега міст ми проходили зправа під другою і третьою опорами. Далі до с. Добривляни йдемо під правим берегом, а відразу після землечерпалки різко йдемо на лівий берег, використовуємо сильнішу течію Дністра.
Існує така закономірність, що під високим берегом завжди сильніша течія. Береги ж Дністра постійно міняються з високого на низький , тому під час руху на воді приходиться переходити то на лівий, то на правий береги. Далі немає великих проблем. Перед с Городок проходим острів з лівої сторони, оскільки з правого боку мілини.
Фото 3. Мальовничі краєвиди Заліщик..
Фото 4. Під час переходу.
Фото 5. Учасники під час переходу на катамарані.
Фото 6. Учасники підпливають до Самушина.
Фото 7. Нарешті догребли!.
Фото 8. Автостанція, з якої не їздять автобуси..
Фото 9. По дорозі до Мельниці.
Фото 10. «Паркування» біля Вовіківців..
Фото 11. Водоспад в с.Вовківці...
Йдем далі і з лівого боку будемщ бачити великі камені, тут починається складна ділянка. Переходимо на правий берег, а потім знову в ліво. На цій ділянці русло кожен рік міняється, тому треба уважно шукати сильнішу течію. З лівого боку буде впадати р. Серет. В василові зупиняємся на правому березі за островом. Поблизу бівуаку є джерело, яке використовуємо для приготування їжі. Дров мало, оскільки тут завжди багато відпочиваючих та рибаків. До Василова проходимо села Репужинці, Кулівці з правого берега, Городок з лівого.

2. Перехід Василів – Самушин, 24 км.
Після Василова минаєм острів, за с.Виноградне з лівого боку.далі йдем до с Зозулинці без осодливих пригод. За селом проходим ще один великий острів з лівого високого берега, коли підходим до кінця острова, повертаємо на право. Далі до Самушина. На цій стоянці дров нема, а воду берем в селі в ближніх хатах. До Самушина проходимо села Дорошівці, Брідок, Митків, Мусорівка з правого берега, Виноградне Зозулинці, Синьків, Колодрібка - з лівого берега Дністра.

3. Перехід Самушин – Мельниця -Подільська, 26 км.
За с Самушин проходим острів з правого боку, далі навпроти с Онут знову острів, який проходим теж з правого боку. До с.Горошова нема жодних проблем. З лівого боку в Дністер впадає р. Нічлава. Біля с.Устя- Єпископське –мілини. Щоби пройти їх, шукаємо русло з найсильнішою течією. Перед селом Перебиківці – пором. Тут треба бути дуже уважними. Коли вже пройшли пором орієнтуємось на лівий берег. Зуниняємось навпроти церкви в с.Перебиківці. На цій стоянці нема жодних проблем ані з дровами, ані з водою. Неподалік від берега є джерело, називається воно - турецька криниця. До Мельниці – Подільської проходимо села Онут, Баламутівка, Перебиківці з правого берега, Горошова, Устя, Худиківці - з лівого берега.

4. Перехід Мельниця –Подільська – Вовківці (Дністрове), 13 км.
Перед с.Рухотин проходимо острів з правої сторони, і різко повертаємо на ліво. Після Зеленої Липи течія стає дуже слаба. До Дністрового йдем на веслах. Переходи стають коротші, оскільки течія слабшає ішвидкість руху стає 2 км/год. На стоянці є вода і дрова. Воду берем у водоспаді.
5. Перехід Вовківці (Дністрове) - Білівці, 13 км.
До Білівців немає течії , тому весь перехід гребемо. Часом може на цій ділянці може мінятися вітер , що ще більше ускладнює перехід. Зупиняємось на лівому березі за с. Білівці біля дубового лісу. Дрова є, воду беремо в селі. До Білівців проходимо села Рашків, Гордівціз правого берега, Дзвенигород, Трубчин злівого берега.

6.Перехід Білівці - Хотин, 15 км.
Немає течії. Виходити треба зранку , або по обіді коли немає зустрічного вітру. Зупинка на лівому березі навпроти Хотинської фортеці біля церкви в с. Брага. Вода в селі, дрова є. До Хотина походимо села Пригородок з правого берега, Окопи злівого берега.
Фото 12. Команда на катамарані..
Фото 13. Останній перехід….
Фото 14. Фінальна крапка в Хотині..
1.2. Відомості про район експедиції

Долина Дністра на досліджуваному відрізку проходить по південній границі та по території Подільської височини. В цілому Подільська височина має дуже складний рельєф. Характерну особливість геоморфологічного ландшафту представляють широко розвинутий, в її межах скульптурний рельєф, а також глибоке розсічення поверхні долинно-балковими системами. Глибина врізу каньйоноподібних річкових долин, особливо в придністровській частині досягає 180-200 метрів. Отже важливим елементом рельєфу є глибоковрізана долина Дністра з асиметричними схилами (3) з нерівномірним розвитком пізньопліоценових і антропогенових терасових рівнів. Разом з тим межиріччя району настільки плоскі, що глибоку долину можна помітити лише підійшовши до неї майже в притул.
Майже третина усіх замків і замкових споруд, що є в Україні, зосереджена на Тернопільщині. Доволі багатий Тернопільський край і на природні пам'ятки, зокрема, водоспади, гроти, скелі девонського періоду, печери (Під думкою, печера Відлюдника). Під час рафтингу на Дністрі ви побачите руїни замку Бієневського в с. Раковець, костел і вежі замку поблизу с. Нирків, печеру-храм дохристиянських часів у с. Монастирок, залишки трипільського житла й чимало інших надбань століть.
Тут формується специфічний місцевий клімат тепліший і сухіший в долинах рік, ніж у межиріччях. Середня температура січня - 50С, липня +190С. На землях уздовж Дністра у Борщівському і Заліщицькому районах весна розпочинається на два тижні раніше, ніж в інших районах області. "Дністровські субтропіки" створюють найкращі умови для активного відпочинку на Дністрі. Таким чином, на території Подільської височини панує м'який помірно-континентальний клімат.
Переважання західних і північно-західних вітрів з частими проходженнями циклонів, забезпечує достатнє атмосферне зволоження, причому 80% загальної cуми опадів припадає на період з позитивними температурами (5, 6).
Грунтовий покрив у межах Подільської височини у верхній частині басейну – це переважно сірі лісові ґрунти. В долині річки більшого поширення набувають більш опідзолені чорноземи. У нижній течії за умов дефіциту вологи поширені південні чорноземи і каштанові ґрунти з ознаками засолення. Основні лісоутворюючі породи Дністровського каньйону - дуб звичайний, дуб скельний і бук лісовий (урочище Вадова). Круті урвисті схили Дністра та його приток укриті низькорослими чагарниковими лісами з дуба скельного, вишні степової, береста, граба, дерену, шипшини, гордовини; на стінках поширена наскельно-степова, на високих нерозораних терасах ріки - лучна рослинність, представлена формаціями типчака борознистого, бородача звичайного, перстачу піскового, чебрецю подільського. Уся гирлова частина Дністра вкрита густою рослинністю (верби, тополі) Де-не-де зустрічаються луки озерні. Що ж до водних рослин, то тут поширеними є рдесник, жабурник, сальвінія плаваюча, водяний горіх. Домінантна рослинність у плавнях – очерет звичайний.
Дністер – чудове місце для рибалок! У Дністрі водяться судак, сом, дикий короп, щука, марена, головень, підуст, рибець, плотва, краснопірка, лин, верховодка, карась, окунь, лящ та інші. У зоні берегової смуги в окремих місцях, багатих планктоном, весною скупчується велика кількість риби, що йде на нерест. У Дністрі її водиться близько 40 видів. Майже третина усіх замків і замкових споруд, що є в Україні, зосереджена на Тернопільщині. Доволі багатий Тернопільський край і на природні пам'ятки, зокрема, водоспади, гроти, скелі девонського періоду, печери . Під час рафтингу на Дністрі ви побачите руїни замку Бієневського в с. Раковець, костел і вежі замку поблизу с. Нирків, печеру-храм дохристиянських часів у с. Монастирок.
На території Тернопільщини залишились сліди стародавніх поховань, городищ, валів, які мають неабияку історичну, культурну, наукову вартість. Збереження цих елементів – важливий мотив для заповідання природних комплексів та об’єктів.