Дністровські ремінісценції.Повіні на Дністрі.

За даними гідрологічних спостережень з 1946 до 2000 року, архівної і фондової інформації та спеціальної літератури за період від 50 до 150 років в рамках українсько-німецького проекту "Трансформаційні процеси в басейні Верхнього Дністра", який розвинувся на основі експедиції "Дністер", були розраховані основні гідрологічні параметри Верхнього Вністра і проведений детальний аналіз тенденцій змін стоку води у сточищі Дністра як одного з головних чинників розвитку гідрогеоморфологічних процесів.
Для річок верхньої частини сточища Дністра характерна яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5 - 12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 - 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання. Середня тривалість паводків на малих і середніх річках становить 3 - 10 днів, на великих - 7 - 20 днів і більше. ѕід час паводків формується 50 - 70% від річного стоку. —ередні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17 - 0,23 (Подільська височина) до 0,4 - 0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74 - 0,92. Середні модулі стоку річок сточища Дністра змінюються від 2,7 - 6,5 л/с.км2 на лівобережжі до 10 - 35,5 л/с.км2 на правобережжі. Головною причиною трансформації режиму функціонування цих річок є збільшення поверхневого стоку внаслідок змін рослинного покриву, спричинених господарською діяльністю (вирубування лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо). Аналіз процесів формування екстремальних гідрогеоморфологічних процесів у сточищі Дністра свідчить про їхню кліматичну та антропогенну зумовленість. Режим прибережних захисних смуг майже скрізь порушується, натомість з року в рік не виконуються положення програм охорони довкілля. Велику роль у формуванні повеней на Дністрі відіграють лісові ландшафти та гірські річки. Ліс виконує водоохоронні та ґрунтозахисні функції: стримування опадів, регуляція поверхневого стоку та гідрологічного режиму, протидія ерозії ґрунтів, стабілізація річкових русел та ін. Однак показник лісистості Карпат загалом є недостатнім, лісові екосистеми, долини та русла річок зазнали значних трансформацій, і це в значній мірі вплинуло на негативні зміни в гідрології Дністра.
Серед кліматичних чинників найважливішими є кількість і режим випадання опадів. Глобальне потепління спричинює нестабільність кліматичних циклів, що проявлятиметься чергуванням періодів посух та злив. Коли степова кліматична зона все більш потерпатиме від нестачі вологи, частота екстремальних опадів у гірських районах буде зростати.
Серед інших чинників суттєво впливають розчленування рельєфу, площа, лісистість і розораність водозборів, стрімкість схилів і похил тальвегів, зарегульованість стоку водосховищами і ставками, інтенсивність використання природних ресурсів.
За останні десятиліття значні повені, які призвели до надзвичайних ситуацій, спостерігалися у 1969, 1977, 1988, 1992, 1997, 2001 роках. Найбільш катастрофічною стала повінь 2008 року, яку місцеві жителі порівнюють з повенями 1941 і 1969 років. Проведені заміри показували надзвичайно інтенсивне підняття води - 26 липня з 11.00 до 15.00 в гирлі Лімниці вода піднімалася зі швидкістю 15 см/год, а за добу від 11.00 25 липня до 11.00 26 липня - на 2,5 м. Після цього рівень води коливався у незначній мірі, а з 28 липня почався спад води. Найбільш інтенсивним він був у ніч з 29 на 30 липня. Тоді вода впала на 1,5 метра.